Проект “104 дня без полиетилена” був створений 15 лютого 2015 року, недільного ранку, коли свіжозварена кава заполонила увесь простір кухні. Дуже активна домогосподарка Маріанна зазирнула до свого смітника і вже вкотре відчула щось неприродне в тому, що більшість сміття складається з пластика та пакетів. Якщо в пусте відро покласти дві 1,5-літрові порожні пляшки, то лушпиння від цибулі та картоплі приречені.
-З цим потрібно щось робити. Це ненормально. Але що??
Саме в цьому місті з’явилася шалена думка відмовитися від непотрібного сміття, щоб по два рази не ходити до вуличного смітника.
– Наприклад, від… чогось такого, щоб не складно… м-м-м… О! від поліетиленових пакетиків і усілякого тонкого упакування. Якось же ж наші бабусі без них обходилися.
– Але ж ти швидко передумаєш. Домовишся сама, що передумала і буде як завжди, – сказав внутрішній голос.
– О! Тоді давай в фейсбуці буду про це писати!
Так почався мій перший сміливий публічний проект.
Мене можна назвати першою людиною в Україні, яка дуже голосно говорила про шкоду пакетиків. І мене почули.
Але повернемось до другого дня експерименту. Було важко перебудувати мислення щодо покупок. Спочатку поліетиленові пакети замінила на паперові, але потім на багаторазовий посуд, яка брала заздалегідь з собою.
Я почала купувати менше продуктів. Частіше купувала на ринку, особливо овочі-фрукти. Зробила вдома велике прибирання. В холодильнику та шафах стало ідеально чисто. Додатковим стимулом було те, що журналісти приїжджали до мене взяти інтерв’ю та знімали мій побут. Це було цікаво) Всі пакети, які знайшлися в моєму будинку, їх виявилося аж 435 шт, віддала або викинула. Замість них пошила душевні торбинки.
Когда я начала проект, казалось, что мне нечем будет кормить семью, потому что все продукты в магазине запакованы. Тогда я решила покупать все – мясо, крупы, овощи, фрукты – на вес. Пакеты заменила сумками, торбочками, коробочками и банками.
Мені вистачило місяця, для того, щоб перебудувати стиль свого життя. Мене добряче підтримувала моя сім’я, хоч і скаржилася час від часу) Читачам моєї сторінкі особливий respekt. Але потім мені стало нудно. Тоді додатково я почала сортувати своє сміття, вивчати, що саме і як приймають і, відповідно, здавати у пункти збору вторсировини.
В самому експерименті мова йшла про тонку поліетиленову упаковку. Але і більш щільний пластик не залишився без уваги. Відмова від води у пластикових пляшках привела до економії 500 грн за майже 3 місяці. Значне зменшення побутовою хімії та заміна на екологічні (сода, гірчиця) також добре вплинула на сімейний бюджет та заменшення сміття. Тренінг зі сталого домогосподарства був у нагоді.
Третій місяць також не пройшов без “новинок”. Я почала писати все свої пости українською мовою. Для мене це було також серйозним випробуванням. Я родом з Донецьку і все життя говорила виключно російською. Треба було не тільки прожити день етично до природи, написати, але й перевести все це на українську. В цьому мені допомогли безкоштовні курси української мови.
“Мой девиз: самая лучшая упаковка – многоразовая! “
І ось останній 104 день! Разом з друзями ми влаштували пікнік у стилі “нуль відходів”. Після нього від сміття залишилася тільки корка від вина)
Підсумок проекту. За 104 дні я:
– не використала 500 маленьких пакетиків,
– знайшла вдома та позбавилася 435 пакетиків;
– зекономила біля 1000 гривень,
– зробила компост на балконі.
Цей проект змінив моє життя. Тепер я з сім’єю:
– купую менше продуктів,
– вибираю продукти з мінімальним або беспечним упакуванням,
– сортую та здаю свої відходи,
– значно зменшила кількість шкідливих побутових засобів,
– використовую засоби зроблені самостійно з соди, гірчиці, оцту,
– раціонально використовую воду, електроенергію, газ.
За рік з початку проекту:
– провела лекції в 10 школах, 2 офісах, та біля 25 інших заходах для більш ніж 1000 людей,
– взяла участь в 14 прямих ефірах “Сніданку з 1+1”, два з яких були про “104 дні без поліетилену,
– дала більш ніж 30 -ти інтерв’ю для теле- , радіо- каналів та інтернет видань,
– на зйомках, які відбувалися в супермаркетах та ринках я реально купувала продукти для своєї сім’ю,
– мої діти, які були присутні на більшості лекцій та зйомок добряче засвоїли тему, як в теорії, так і на практиці, Даша (10 років) планує заснувати своє екопоселення, а Святослав (6 років) зменшити кількість шкідливих виробництв у Китаї,
– до мого стилю життя приєдналося багато людей (навіть не можливо усіх порахувати), частина з яких стала моїми друзями).
Загальні висновки проекту:
– не боятися бути “білою вороною”,
– довіряти собі, навіть коли усі проти,
– досить теорії – мерщій до практики,
– відмовляючись від зайвого отримуєш корисне,
– виклики для самого себе – це супер-круто!,
– наполегливість та сталість – ключ до успіху.
